Добро чи зло – обирати нам

          В Євангелії Христос ніколи не говорить про походження зла, про його сутність і сенс. Він говорить тільки про те, як ми повинні жити в світі, де зло панує, царює, де воно існує. Тим самим Він показав, що метафізика зла тут вторинна, а головне – це людина, яка йому протистоїть. Кожному з нас хотілося б, щоб вища Любов, яка творить, винищила, викоренила зло зі світу. Але нам пропонується зовсім інше, те, що відповідає гідності людини. Нам пропонується, щоб ми як частина творіння, в якому є зло, були спільниками в боротьбі зі злом.

Великий Архітектор Всесвіту характеризується як Абсолютне добро. Таким ми осягаємо Його на собі. Неможливо, щоби Вища керуюча сила заподіяла комусь якесь зло. Цей факт сприймається масонами, які  осягають цю силу, як головний закон світотворення.

Здоровий глузд підказує нам, що підставою для звершення зла є егоїзм, бажання отримувати насолоду для себе. Саме пристрасна гонитва за власним благополуччям, викликана бажанням отримувати, є основою заподіяння зла ближньому, оскільки бажання отримувати прагне до наповнення себе. Якби людина не знаходила жодного задоволення у власному благополуччі, то не було б нікого в світі, хто б робив зло ближньому. Метою всіх дій масона в устремлінні до осягнення Світу є, в результаті, усвідомлення зла, що знаходиться в ньому. У якийсь момент ти виявляєш, що саме твій природний егоїзм стоїть на шляху до Світла. Вся відмінність між людьми полягає лише в мірі усвідомленні зла. Духовно більш розвинена людина усвідомлює велику міру зла в собі й тому розрізняє і відштовхує від себе зло в більшій мірі, а нерозвинена людина відчуває в собі маленьку міру зла, і тому відштовхує від себе зло в меншій мірі.Вона залишає його в собі, оскільки зовсім не відчуває його як зло для себе. А отже й огида до егоїзму проявляється різною мірою і властиво не кожній душі. Нерозвинена людина не вважає егоїзм поганою якістю і тому відкрито й безсоромно користується ним. Більш розвинена людина вже відчуває деяку міру свого егоїзму як зло, а тому соромиться публічно ним користуватися і робить це таємно. Ще більш розвинена людина визначає егоїзм як гидоту настільки, що не може терпіти його в собі, і тому повністю виганяє його відповідно до міри свого усвідомлення, оскільки більше не бажає і не може отримувати задоволення за рахунок інших.

 І ось тоді в тебе починають пробуджуватися іскри любові до ближнього, які є основою добра. Ця властивість теж розвивається поступово: спочатку розвивається почуття любові до близьких і бажання піклуватися про них. Коли властивість альтруїзму розвивається в тобі ще більше, тоді виростає в ньому ступінь віддачі всім, хто оточує тебе – любов до братів, до свого народу, до всього людства. Люблячий Бога масон незмінно любить по-брате́рському й людей. Не можна любити сонце і не любити його промені.

У статті «Сенс масонства» Альберт Пайк пише: «У світі є і завжди перебуватиме зло, за яке доведеться і належить пробачити, страждання,  за які доведеться і належить втішити, потреба – щоб вгамувати її, зручні випадки – щоб творити милосердя і благодійність.«Милосердя, – пише древній автор, – є велика протока для витікання Божого благословення роду людському, бо настільки буваємо ми самі прощені від гріхів наших, наскільки ми прощаємо ближньому нашому. Такий закон всіх наших сподівань та мірило наших устремлінь в цьому світі, і в день гніву і останнього Суду великий і остаточний вирок роду людському буде виголошено відповідно до розданій нами милостиніта інших створених нами благ. Господь Сам є Любов, і всяке милосердя, що перебуває всередині нас, в нашій природі, є обітниця Божественної Природи».Ці принципи масонство прагне втілювати на практиці, і саме дотримання їх воно очікує від усіх своїх кандидатів і учнів. Масонство наставляє їх словами великого римлянина: «Ніколи людина не буває так близька до Бога, як тоді, коли вона творить благо іншій людині. Служити і творити добро якомога більше багатьом,  немає і не буде в твоїй долі нічого більш благого і гідного, ніж це могти, і нічого більше бажаного для тебе самого, ніж цього хотіти».

Ми можемо нескінченно довго в Ложі обговорювати підводні камені регламенту, тонкощі ритуалу тощо, але це все ніщо в порівнянні з усього лише однією маленькою дією, вчиненою нами за межами Ложі, дією, що дала радість Людині.